AнотаціяСтаття присвячена літературному огляду правових норм, спрямованих на регулювання антибіотикорезистентності в Україні, результати якого дадуть змогу подолати наявну прогалину в українському дискурсі.Констатовано, що АР унеможливлює досягнення Цілей сталого розвитку ООН, є загрозливим чинником для екології та зміни клімату, що зумовлюєактуальність проблеми. Метою роботи є огляд літератури і законодавства усфері АР в Україні шляхом вивчення приписів права в ширшомухронологічному контексті, починаючи від правового закріплення з 1975 рокудо сьогодення. Наголошено, шо закон виступає найефективнішим засобом усунення основних соціальних причин АР, а міжнародне право є найбільш ефективним, справедливим і стійким способом управління. Для успішноїборотьби з АР необхідна інституціоналізація і створення постійнихінституцій цієї боротьби. Зазначено, що питання правового регулювання АР в українськихстаттях піднімалося рідко, при цьому найчастіше було предметом вивченнянауковців у сфері біології та медицини. Це, з одного боку, логічно випливаєз природничої специфіки предмета, а з іншого – створює прогалину удослідженнях саме у сфері права. Виявлено, що серед факторів поширення АР в Україні є використання антибіотиків у сільському господарстві, продаж антибіотиків без рецепту, внутрішньолікарняні інфекції, низький рівень обізнаності населення. Аналіз української літератури юридичногоспрямування у сфері АР дозволяє виокремити групу статей, в якихдосліджується профілактичне використання антибіотиків у сільськомугосподарстві, звертається увага на важливість законодавчого регулювання використання антибіотиків у цій сфері й потребу його удосконалення. Значною трансформацією стало те, що наразі під час дії правового режимувоєнного стану у громадян України існує можливість купувати рецептурні лікарські засоби з аптек й аптечних пунктів без рецепту, що впливає на поширення АР, але є обґрунтованим.Таким чином, огляд літератури й законодавчих актів дозволиввиокремити загальні тенденції і сформулювати рекомендації щодо боротьби з АР, та є внеском як у вивчення сфери громадського здоров’я для запровадження ефективної державної політики, так і в академічний дискурс.

У статті розглядається Конференція ООН з навколишнього середовища 1972 року в Стокгольмі, яка стала першою, що визначила питання охорони навколишнього середовища як головну глобальну проблему. Метою статті стало створення додаткової дискусії стосовно історико-правових особливостей та сприйняття сталого розвитку як на глобальному рівні, так і в Україні. Цьогоріч, 2022 року, з нагоди 50-річчя Конференції ООН відбулася міжнародна зустріч Стокгольм+50, що і актуалізує тематику дослідження та дозволяє вшанувати ювілей знаменної події. У статті розкривається важливість проведення Стокгольмської конференції 1972 р., а саме, – неоднозначність концепції «людське навколишнє середовище», що дало учасникам можливість як сформулювати свою соціальну та наукову позицію для глобальних взаємодій, так і дослідити драйвери для подальшого юридичного сприйняття в інших країнах світу, зокрема і в Україні. У статті згадуються тогочасні геополітичні перешкоди для продуктивної співпраці, такі як Холодна війна, Карибська криза, бойкот країн Радянського Союзу і Східного блоку, тощо. Незважаючи на це, Стокгольмська конференція стала ареною для глобальних дискусій, відбулось уніфіковане сприйняття різними сторонами поняття людського навколишнього середовища та з’явилась правова основа для подальших дій у цій сфері. У статті розглядаються позиції зарубіжних та українських науковців стосовно значення проведення конференції, аналізуються дані діджитал-бібліотеки ООН (United Nations Digital Library System) з теми ʼСтокгольм 1972ʼ, перебіг підготовки до проведення конференції, розкривається її вплив на подальший розвиток юридичних норм у цій сфері. Розглянувши тогочасні нормативні акти України у їх синхронному порівнянні з європейськими нормами, автор доходить до висновку, що конференція у Стокгольмі 1972 р. стала драйвером до подальших змін у глобальних діях міжнародного співтовариства у сфері захисту навколишнього середовища.

The article examines the 1972 UN Conference on the Environment in Stockholm, which became the first world event that identified the issue of environmental protection as a major global problem. The purpose of the article is to generate an additional discussion on historical and legal particularities and the perception of environmental protection and sustainable development both at the global level and in Ukraine. This year, 2022, an international meeting Stockholm+50 was held to celebrate the 50th anniversary of the Conference, which gives a newfound relevance of the study and allows us to commemorate the anniversary providing reflection on its significance. That time ambiguity of the concept "human environment" gave the participants an opportunity to formulate their own social and scientific position for global interactions during the Stockholm 1972. The geopolitical obstacles for productive cooperation at the Conference are mentioned, such as the Cold War, the boycott by the countries of the Soviet Union and the Eastern Bloc, etc. But still, Stockholm Conference became an arena for global discussions and a way to the unified perception of the concept of human environment by various actors. The standpoints of foreign and Ukrainian scientists regarding the importance of the conference are considered, as long as the the data of the United Nations Digital Library System on the Stockholm 1972 and preliminary aсtions for preparation in the Conference are analysed. Analyzing Ukrainian legal acts and viewpoints of Ukrainian scholars, the author comes to conclusion that the ‘Stockholm 1972’ became a driver for further changes in the global actions and perception of its necessity both worldwide and in Ukraine.

Загальне уявлення про соціальну користь від реалізації концепції сталого розвитку має формуватися попередньо з розуміння її природи та сутності терміна через правильний переклад і сприйняття. Відсутність еквівалентного терміну sustainable development в українській мові ускладнює не лише переклад цієї мовної конструкції, а й її розуміння та осмислення як законодавцем, так і суспільством. Google Trends–це веб-додаток, який аналізує популярність пошукових запитів у пошуку Google у різних регіонахта на різних мовах. Цей інструмент було використано для емпіричного аналізу сприйняття концепції сталого розвитку в Україні та її порівняння зі світовими запитами у цій сфері. Результати веб-пошуку концепції сталого розвитку в Україні з 2004 по 2021 роки були проаналізовані у двох категоріях, обраних із варіацій Google–(1) загальний пошук та (2) законодавчий. Кожен пошук проаналізовано за двома індикаторами, які доступні на цій платформі: (1) динаміка пошуку, (2) подібний пошук. Аналіз цих даних та порівняння пошукових запитів у Google Trends щодо сталого розвитку в Україні ілюструє загальний низький рівень обізнаності та зацікавленості у цій темі та актуалізує необхідність подальших досліджень у сфері забезпечення сталого розвитку в Україні.